В остеопатії діагностика та лікування здійснюються руками лікаря. Руки остеопату – це створений природою, тонкий і надзвичайно чутливий, універсальний прилад. Особлива чутливість рук набуває лікарем-остеопатом у завзятих тренуваннях і дозволяє вловити найменші, ледь помітні функціональні порушення в організмі пацієнта. Це дозволяє виявити і, отже, запобігти розвитку хвороби в самому її зародку, на стадії, що часто не визначиться навіть найсучаснішими апаратними методами дослідження.

Здорові органи та тканини мають властиву їм певну рухливість, форму, щільність та температуру. За допомогою чуйних пальців рук остеопат “зчитує” дані про їх стан, визначає будь-які зміни, фізіологічні та функціональні порушення в організмі пацієнта.

Остеопатична медицина розглядає людину в контексті тривимірної єдності м’язово-скелетної, нейровегетативної та нейропсихічної систем, які постійно пристосовуються до умов зовнішнього середовища, що змінюються. Будь-яке порушення в одному з цих трьох вимірів людського тіла призводитиме до змін у функціонуванні систем організму, викликаючи так звану остеопатичну поразку, тобто хворобу.

Дуже часто пацієнт відчуває біль в одному органі, а насправді причина цього болю у зовсім іншому. Завдання остеопата – усунути причину захворювання, а не її наслідки. Остеопату важливо визначити першопричину захворювання та, за допомогою різних остеопатичних методик (мануальних, пальпаторних, вербальних тощо), усунути її.

Згідно з філософією остеопатії, тіло людини має величезні, невичерпні можливості до самокорекції та мобілізації внутрішніх сил.